ТРУБА Максим Ігорович 14/03/1995-08/04/2023
ТРУБА МАКСИМ ІГОРОВИЧ
14.03.1995 р. – 08.04.2023 р.
14 березня 1995 року в селі Зимна Вода Львівського району народився Труба Максим Ігорович, якому доля заповіла стати не просто звичайним українцем, а Героєм російсько-української війни.
Навчався в місцевій загальноосвітній школі №1, яку закінчив у 2012 році. Згодом вступив до Львівського інституту економіки й туризму на спеціальність “Готельно-ресторанна справа” (2012–2017 рр.).
Максим змалку був дуже непосидючим, тому ніхто з рідних не здивувався, коли він захопився туризмом. Жага до пригод привела його до однодумців — у турклуб “Манівці”. Коли його не було вдома, усі знали, де він — з друзями на Погулянці. Його активний спосіб життя знайшов відображення у походах у гори, сплавах по річках, експедиціях у печери, організації та проведенні мандрівок, змагань, фестивалів і таборів. На природі він був як риба у воді. Навіть робота була у тому ж річищі — промисловий альпінізм.
Максим був душею компанії, щедрим і добрим. Він ніколи не мав часу на лінь, завжди поспішав, бо треба допомогти. Здається, його телефон не замовкав від дзвінків, а телефонна книга мала сотні номерів. Усі тих людей він знав! Слово “треба” було для нього рушійним: він кидав усе і біг, бо його десь треба і він там має бути. Але та допомога була щира й безкорислива, бо він любив людей, а вони любили його. Тому з початком повномасштабної війни, у березні 2022 року, Максим не залишився осторонь і долучився до лав Збройних Сил України.
Спершу служба сержанта Труби Максима проходила на Яворівському полігоні, далі — навчання у Великій Британії, згодом — дислокація під Куп’янськом і Бахмутом. У війську Максим був медиком.
Знову ж таки, він був там, де треба допомогти, адже евакуація поранених, надання невідкладної домедичної допомоги в умовах війни — це те, що рятує життя.
Його життя було сповнене енергії, яку помічали всі. Він хотів встигнути всюди, не шкодував себе, переживав за рідних і побратимів. Війна змусила Максима стати відважним, можливо, навіть безстрашним; він не зраджував своїх принципів, був світлою і порядною людиною.
Труба Максим загинув 8 квітня 2023 року у населеному пункті Костянтинівка Донецької області внаслідок бойових дій. Героя поховано у рідному селі на Зимноводівському кладовищі (сектор 6).
Сержант Труба Максим Ігорович нагороджений медаллю “За мужність” (посмертно). На його честь встановлено меморіальну дошку на території військової частини, де він проходив службу. У 2025 році турклубом “Манівці” започатковано щорічне “Змагання зі скелелазіння та гірського туризму пам’яті Максима Труби”.
P.S. Батько просив не змінювати його текст.
Спогади
В житті кожного тренера, діти які затримуються довше аніж на рік, стають рідними. Але хтось приходить і з перших хвилин знайомства ти бачиш - свій.
Його було багато, з тисячі фотографій сотні де він є але все десь мчиться, щось носить, ламає, створює. І жодної де б він зупинився. Він ніколи не відчиняв двері, завжди здавалось, що його енергія просто вибивала їх ударною хвилею посмішки.
"Прошу пана кави?"... Його так важко було заставити не Викати... навіть коли розповідав про своє таке хлопчаче, про любов, про сумніви, про болі. Навіть тоді, забувався і викав, і дивною була така сповідь.
Він спішив жити. І так часто коли він, ризикуючи лазив на 15 метровій висоті ставив риштування на фестивалі чи ламав перекриття в спортшколі, монтуючи скеледроми чи вішаючи мотузкові парки, на всі мої зауваження " вдягни страховку! Обережно!"... я чув. "зате я помру молодим і красивим". Це був хєровий жарт Макс...
Після пар, після підробітку, прибігти і працювати ще півночі зі мною, це було для нього заввиграшки. І так часто казав "на тім світі посплю"... чортзабирай Макс, це були хєрові жарти.
Останній раз як ми говорили. Ти казав, що прийдеш з війни і ми добудуємо спортшколу, щоб тут займались твої діти. І ось війна не закінчена, спортшкола не збудована, але ти вже прийшов. І тут таки займатимуться наші діти, кожен з них буде на трішечки - ти. Ти просто станеш легендою, вже став. І в наступних поколіннях я тебе впізнаю. Легенди і герої з легенд формують кожного з нас.
Це не проста знимка. Тут Макс і Мульсон. Встановлюють на веломаршруті скульптуру- посвяту Джеймсу Мейсу. "Свічка памяті'. Тепер це свічка за тобою Макс. І завтра ми побачимось востаннє.
Ти пішов як і обіцяв, молодим і красивим, от тільки я не вірю Макс що ти виспишся. Я ж тебе знаю, ти не вмієш лежати без діла і висипатись. Ти вже десь народжуєшся знову, бо стільки всього не вспів доробити в попередньому житті... і треба знову бігти.
Я не зробив з тебе видатного спортсмена, а Людиною ти був завжди.
Maksym Truba / Максим Труба.
Член туристсько-спортивного клубу “Манівці”. Інструктор дитячих таборів, співорганізатор етапів на фестивалях “Небу Хай”, “Манівці”, “Купало на Погулянці”, багатьох соціальних проєктів. Його праця була вагомою в побудові скеледрому, соціального спортзалу на Погулянці, в очистці озера на Погулянці і навіть у побудові курилки... Це тільки те, що поспіхом згадав я, а скільки ще є того, про що я не знаю...
Тарас Білошицький
Є рани, які ніколи не заживуть... На війні загинув наш друг, учень, тренер, клубник Максим Труба.
Немає слів, які можуть виразити наш стан, немає сліз, які б полегшили біль утрати. Максим, ти був щирим, живим, справжнім, з тобою не було меж. Корпоративи, сплави, фестивалі, табори — ти був всюди, і все з тобою вдавалося. Захисти нас там, дай нам сил помститися за тебе.
Наш святий обов’язок — пам’ятати, шанувати та згадувати його в молитвах.
🕯 Світла і вічна пам’ять Герою.
