МИКИТИН Роман Любомирович 26/08/1982 - 05/07/2023
МИКИТИН РОМАН ЛЮБОМИРОВИЧ
26.08.1986 – 05.07.2023
Микитин Роман Любомирович народився 26 серпня 1986 року на Львівщині, у селі Суховоля, у звичайній трудовій сім’ї. Його тато – Любомир Іванович – пропрацював електриком, а також був столяром і, як кажуть у народі, “майстром на всі руки”. Мама, Ірина Володимирівна, пропрацювала малярем. Роман був наймолодшим сином серед трьох дітей у родині. У сім’ї виховувалися ще старший брат Володимир та сестра Наталя.
За словами мами, син зростав хорошим і тихим хлопцем, мав багато друзів, нікому не відмовляв у допомозі, поважав старших, не ображав слабших. Закінчивши Суховільську школу, навчався у Львівському коледжі економіки та права за спеціальністю “технолог громадського харчування”. Після завершення навчання пішов в армію — у десантні війська. Після служби працював на різних підприємствах міста Львова, згодом довгий час працював у Львівській майстерні шоколаду.
Одружився Роман досить молодим — у 21 рік — з дівчиною з того ж села, Іванкою, студенткою Львівського педагогічного коледжу. Незабаром у сім’ї народився син Тарас, а через три роки — донька Олеся.
У березні 2023 року був мобілізований до 80-ї десантно-штурмової бригади. Спочатку служив у Чернівцях та Житомирі, а в травні вже воював під Бахмутом. Його війна тривала недовго. У липні 2023 року Роман перестав виходити на зв’язок… Рідні почали телефонувати у штаб, командиру та побратимам... А далі — страшна звістка: “загинув”... а потім — найстрашніші дні чекання, які здаються цілою вічністю... До останнього ніхто не міг повірити. Того дня на їхні позиції було пряме влучання ракети... Йому назавжди залишилося 40 років... Загинув Роман у селі Іванівське Бахмутського району Донецької області.
Посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.
Похований у рідному селі, на Алеї Героїв. Наш святий обов’язок — пам’ятати, шанувати та згадувати його в молитвах.
🕯 Світла і вічна пам’ять Герою.
