ПАВЛИШАК Іван Дмитрович 03/07/1975-15/04/2024
Павлишак Іван Дмитрович
03.07.1975-15.04.2024
Іван — уродженець села Лішня Дрогобицької громади. Народився 3 липня 1975 року. Навчався у Лішнянській середній школі, а згодом продовжив освіту в Підбузькому професійно-технічному училищі, де здобув фах столяра. Після завершення навчання проходив військову службу в армії.
Упродовж життя Іван працював за кордоном. Він був надзвичайно позитивною, щирою й веселою людиною, майстром із золотими руками. Турботливий чоловік і найкращий батько для своєї донечки — таким його пам’ятають рідні.
12 лютого 2023 року Івана призвали до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у 420-му стрілецькому батальйоні, який згодом було прикомандировано до 68-ї єгерської бригади.
У травні 2023 року розпочав свій бойовий шлях на Бахмутському напрямку. Пізніше брав участь у звільненні Харківської області, де проявив мужність, витривалість і відданість Батьківщині. Після виконання бойових завдань на Харківщині його відправили на Покровський напрямок.
З 15 квітня 2024 року Іван вважався безвісти зниклим. Лише 24 січня 2025 року відбулося його поховання, на якому рідні та побратими змогли віддати йому останню шану.
Під час бойових дій на території Донецької області, у яких Іван брав активну участь, він був відзначений нагородою від командира оперативно-тактичного угрупування «Лиман». Виконуючи обов’язки командира відділення, Іван завжди залишався прикладом відваги, самовідданості й відповідальності.
Під час останнього бою його відділення вийшло на позиції, над якими почали кружляти ворожі FPV-дрони. Усвідомлюючи небезпеку для своїх людей, Іван вийшов із бліндажа з протидроновою рушницею, намагаючись збити ворожі апарати. Він прикрив побратимів ціною власного життя — один із дронів влучив саме в нього. Саме завдяки його рішучим діям бійці, що залишалися в бліндажі, змогли вижити та вийти з позиції.
Іван був вірним другом, турботливим командиром і справжнім братом для своїх побратимів. Там, на передовій, у нього була друга родина, яка назавжди збереже пам’ять про його відданість і мужність.
Наш святий обов’язок — пам’ятати, шанувати та згадувати його в молитвах.
🕯 Світла і вічна пам’ять Герою.
