ХЕМІЙ Володимир Любомирович 14/06/1990 – 17/10/2023
Хемій Володимир Любомирович
14.06.1990 – 17.10.2023
Володимир народився 14 червня 1990 року в селі Зимна Вода. У 1996 році він розпочав навчання в місцевій школі №1, тепер Ліцеї №1, і у 2005 році успішно його закінчив. Після здобутих шкільних знань Володимир вступив до Європейського університету, де продовжив свій шлях до знань і розвитку.
Після закінчення університету працював керівником відділення в компанії «Арсен». Він був щирим, добрим, працьовитим, завжди йшов до своєї мети та мріяв про щасливе майбутнє. Його мрією була вільна Україна та щасливе дитинство його дітей у вільній державі.
Володимир мав силу духу і непохитний патріотизм, тому 1 серпня 2023 року він вступив до лав Збройних Сил України. Він проходив воєнну підготовку в Харкові, а згодом приєднався до 33-ї окремої механізованої бригади військової частини А4447. Володимир виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку в населеному пункті Роботине, де 17 жовтня 2023 року зник безвісти.
Два роки родина жила в невідомості, шукаючи його серед полонених. На жаль, 21 серпня отримали підтвердження співпадіння ДНК. 28 серпня Володимира привезли додому, до рідного села, де він був похований на цвинтарі Зимної Води. Посмертно Володимира нагороджено орденом «Полеглого воїна».
У 2015 році Володимир одружився. У їхній сім’ї народилися двоє дітей — син Давидко та донечка Софійка. Володимир прагнув мати щасливу родину, дарувати любов, злагоду та достаток. Для своїх дітей він завжди залишатиметься найкращим батьком і справжнім Героєм.
У героя залишилися діти: Давидко, якому 8 років, навчається у 3-В класі Ліцею №1, та Софійка, якій 7 років, навчається у 2-А класі Ліцею №1. Щодня вони засинають у молитві, аби їхній тато не відчував голоду, а на небі йому було тепло.
Дружина Юлія понад два роки боролася, намагаючись віднайти чоловіка живим у полоні, але життя внесло свої трагічні корективи.
Батько Володимира, Любомир, проживає і працює в селі Зимна Вода. Мати Ірина, коли Володимиру було 6 років, була змушена залишити дітей і поїхати на заробітки до Греції, де проживає й працює до сьогодні.
Наш святий обов’язок — пам’ятати Володимира, шанувати його та згадувати в молитвах.
🕯 Світла й вічна пам’ять Герою.
