30 серпня – Міжнародний день зниклих безвісти
Є стан, для якого важко знайти слова. Це – чекати людину, не знаючи, де вона, що з нею і чи почуєш колись її голос. Жити між надією та невідомістю, де кожен новий день починається з очікування звістки.
У Зимноводівській громаді 44 наших мешканці вважаються зниклими безвісти. Ще п’ятеро наших воїнів перебувають у полоні. За кожним з них – родина, яка чекає, батьки, діти, кохані, друзі, побратими. Люди, для яких час не стирає тривогу, а кожен день лише додає одне запитання: «Де він? Коли повернеться додому?»
Для тих, хто чекає, невідомість – це щоденна боротьба. І ми не маємо права дозволити, щоб їхній біль залишався без уваги, а імена – забувалися. Ми пам’ятаємо кожного. Підтримуємо їхні родини. Віримо… Бо доки немає відповіді – живе надія.
Пам’ятаємо. Шукаємо. Чекаємо.
Нехай кожен зниклий безвісти буде знайдений, кожна родина дочекається звістки, а всі наші Захисники повернуться додому.
