Дослідження стану гепатобіліарної системи
У КНП «ЦПМСД ЗИМНОВОДІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ» проводять дослідження стану гепатобіліарної системи (до складу гепатобіліарної системи входять: печінка, жовчні протоки та жовчевий міхур) за допомогою таких лабораторних тестів:
Рівень загального білірубіну. Одним з найважливіших симптомів захворювань гепатобіарної зони є жовтяниця – відкладання білірубіну в шкірі та слизових оболонках внаслідок порушення його виведення або надмірного утворення.
Активність аланінамінотрансферази. При захворюваннях печінки значно підвищується активність аланінамінотрансферази.
Активність лужної фосфатази. Підвищення активності цього ферменту свідчить про патологічний процес у гепатобіліарній системі або кістках.
Рівень загального білка. Знижений рівень цього показника може свідчити про порушення роботи печінки, оскільки синтез білків плазми крові здійснюється здебільшого в клітинах печінки і ретикулоендотеліальній системі.
Тимолова проба. Дозволяє оцінити здатність печінки синтезувати білки. Підвищені показники тимолової проби свідчать про підвищення в крові концентрації α-, β- і γ-глобулінів і ліпопротеїдів, що найчастіше спостерігається при захворюваннях печінки.
Альфа-фетопротеїн. Високий рівень альфа-фетопротеїну у чоловіків і невагітних жінок є маркером гепатокарциноми, хронічного гепатиту та цирозу печінки.
Антитіла до лямблій (Giardialamblia). При зараженні лямбліями не завжди розвивається гостра форма захворювань. Іноді людина роками є носієм найпростіших, при цьому абсолютно про це не здогадуючись. Гострий лямбліоз найчастіше проявляється гепатобіліарною формою з залученням у патологічний процес печінки і жовчовивідних шляхів.
Антитіла IgG до Opisthorchis felineus. Гельмінтоз, який уражає гепатобіліарну систему та підшлункову залозу.
Антитіла до антигенів вірусу гепатиту С.
Поверхневий антиген вірусу гепатиту В (HBsAg).
Патогенетичні механізми, які лежать в основі захворювань печінки, дуже складні та різноманітні, залежать від етіології захворювання (вірусна, автоімунна, токсична та ін.), проте всі вони супроводжуються запальною реакцією, цитолізом, розвитком та прогресуванням фіброзу.
Основні типові синдроми захворювань печінки: синдром цитолізу, синдром холестазу, мезенхіально-запальний синдром.
Прийом лікарських засобів є однією з найважливіших причин ураження печінки, оскільки вона бере участь у метаболізмі майже всіх медикаментів.
Основні симптоми гепатоцелюлярного ураження в таких пацієнтів проявляються підвищенням амінотрансфераз або холестазом із підвищеною концентрацією лужної фосфатази (з/без гіпербілірубінемії).
При токсико-алергійних гепатитах поряд з токсичною дією препарату долучається імунопатологічний механізм із розвитком медикаментозної алергії. Деякі лікарські препарати, враховуючи їхню хімічну структуру, здатні індукувати антитілогенез.
Під час диференційної діагностики доцільно розглянути вірусне запалення печінки. Важливим в цій ситуації є епідеміологічний анамнез і результати серологічних досліджень.
Під час здачі венозної крові потрібно виключити фактори, що впливають на результати досліджень: фізичне навантаження (біг, підйом по сходах), емоційне збудження. Тому перед процедурою потрібно відпочити 10 – 15 хвилин, заспокоїтися. Не слід здавати кров після впливу рентгенівських променів, фізіотерапевтичних процедур. Готуючись до лабораторних досліджень гепатобіліарної системи, важливо не вживати напередодні жирної їжі, ліків (за можливості).
За наявності відповідного електронного скерування лабораторні дослідження гепатобіліарної системи проводять БЕЗКОШТОВНО.
Завідуюча клініко-діагностичною лабораторією
Ірина Черкас
