1991–2006 рр.
1991–2006 рр.
На кінець 80 років припав початок розпаду СРСР. У цей період почали формуватися громадсько-політичні організації, зросла політична активність громадян України. У цих процесах активну участь брали і жителі нашого села. У 1989 році було відновлено діяльність товариства «Просвіта». Його керівником стала Надія Олександрівна Малиха. З її ініціативи утворено гуртки художньої самодіяльності, які часто виступали з концертами в нашому селі, а також в Рудному, Оброшино, Ставчанах, Пустомитах. Значний
особистий внесок в справі формування національної свідомості, відродження історичної пам’яті, піднесенню духовності мешканців нашого села зробив Зеновій Ступак.
У 1989 році в селі також було утворено осередок громадсько-політичної організації «Народний Рух України за перебудову» (згодом Рух)
Активними учасниками Руху були Пінянський Роман, Мацишин Ярослав, Сарвас Михайло, Цура Степан, Семак Степан, Гопей Роман. Вони брали участь у мітингах в Рудно, у Львові; закликали людей до відстоювання ідеї суверенітету України, відродження української мови та культури; наголошували на утвердженні демократії в державі, засуджували тоталітарну систему, закликали до повалення існуючого ладу. Найактивнішими учасниками мітингів були Михайло Сарвас, Михайло та Борис Будзанівські, Ольга Заразка та багато інших жителів села.
Велику роботу з упровадження української мови та культури проводило товариство «Української мови та культури», утворене ще у 1988 році. Активними учасниками ТУМу були Стадник З. А., Сидір Д. Т., Поліщук Г. М., Качмарик М. А. Це товариство поширювало національні ідеї, виступало за утвердження української мови у всіх сферах суспільного життя. Члени товариства часто проводили різноманітні акції, а в січні 1989 році були учасниками живого ланцюга від Львова до Києва в честь 70-річчя Злуки ЗУНР та УНР. У загальному в цій акції брали участь біля 120 мешканців Зимної Води. Наглядним прикладом того наскільки активними були мешканці нашого села у боротьбі за незалежність є вчинок одного із наших активістів — Михайла Сарваса. Коли у 1989 році з візитом до Києва приїхав Генеральний секретар ЦК КПРС М.Горбачов, Михайло Сарвас вирішив подарувати йому один з томів В.І Леніна, де було надруковано працю «Право націй на самовизначення». Але, коли охорона не допустила п. Михайла до Генерального Секретаря компартії СРСР, тоді він кинув цю книжку Горбачову на голову. За такий вчинок М.Сарваса заарештували і на декілька днів закрили до в’язниці.
Після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України, відбуваються радикальні зміни не тільки в державі, але і в нашому селі. Так, церква Св. Івана Богослова повернулась до греко-католицизму. А 18 січня 1991 року у військовій частині, котра міститься на території села, отець Богдан провів богослужіння, а військовослужбовці разом з командиром частини підполковником Терешком Романом прийняли присягу на вірність Україні та українському народові. Це було велике свято, котре показало, що армія готова захищати інтереси українського народу. Досягти цього вдалося завдяки активній агітаційній роботі, що проводилася Б.Будзанівським, С.Семаком та Я.Мацишиним.
У 1991 році за ініціативи жителя нашого села Менчака В. П. було створене товариство «Милосердя». Воно надавало велику допомогу соціально незахищеним сім’ям, вело роз’яснювальну роботу серед мешканців села, а особливо, серед учнівської молоді.
Довготривала боротьба українського народу за створення незалежної держави завершилася 24 серпня 1991 року, коли на сесії Верховної Ради УРСР було проголошено « Акт незалежності України.»
Хоча українці отримали незалежну державу, розпочався, мабуть, не менш відповідальний період — період її утвердження і розбудови. Роки, що минули від дня проголошення Незалежності, були нелегкими. Не завжди виправданими і впевненими були дії нашої влади, адже Українська держава, як дитина, робила перші самостійні кроки, набувала досвіду, вчилася на власних помилках.
З цього часу в Україні втілилося багато з того, про що мріяли українці, до чого прагнули, бажаючи змін. Залишилася в минулому стара комуністична, тоталітарна система. Стали реальністю приватна власність, виборність влади, багатопартійність, наявність альтернативних джерел інформації, відкритість кордонів, можливість жити і діяти на власний розсуд. Виросло ціле покоління нових Українців.
Але разом з тим політична розрізненість, відсутність суспільного порозуміння, політичне безвілля нашої влади, корупція, призвели до серйозних розчарувань.
В такій непростій ситуації доводилося жити і працювати мешканцям нашого села, сільським головам та депутатському корпусу всіх Демократичних скликань.
Першим сільським головою Зимної Води вже в Незалежній Україні був Андрій Михайлович Шмілик. За період з 1991 по 1994 рр. він зробив багато добрих справ для нашого села і наших людей.
Під час його головування продовжились у селі роботи з газифікації Зимної Води та Конопниці, проводилася заміна старих електричних мереж, ремонт вулиць: Гоголя, Сірка, Мазепи, Львівської, Суховільської, була побудована символічна могила « Борцям за волю України».
В цей час сільською радою також було виділено земельну ділянку для будівництва греко-католицької церкви Св. Ап. Петра і Павла. Місце під церкву вибрали о. Петро Кузь (на той час парох церкви), голова сільради А.Шмілик та голова церковного комітету М.Шарак. Церковне братство та прихожани церкви Св. Ап. І.Богослова підтримали їхню пропозицію. Посвятив місце під будівництво церкви, камінь та хрест Митрополит Володимир Стернюк 12 липня 1991 року. В цей час також були виділені ділянки під будівництво православної церкви «Всіх Святих землі Української», що біля кладовища, для будівництва церкви в с. Лапаївка, для будівництва шкіл в с. Лапаївка та Конопниця. За сприяння Андрія Михайловича за рахунок спонсорських коштів була побудована Конопницька церква.
Дбаючи про інтереси людей, депутатський корпус села на чолі із п. Шміликом домігся відчуження від радгоспу Львівський більше ніж 300 га землі. Саме за рахунок цієї землі було надано понад 900 рішень, враховуючи Лапаївку, Холодновідку та Конопницю, на будівництво індивідуального житла. Це, в першу чергу, мікрорайони по вул. Гоголя, біля ШЕДу та під Суховолею. Багато землі також було передано мешканцям села для ведення особисте селянське господарство: біля ШЕД, під Басівським лісом; для городництва: біля Руднівського та Зимновідського цвинтарів, під Білогорщею, за кільцевою, біля ЗОСШ № 1, по вул. Суховільській.
Частина земель колишнього радгоспу «Львівський» та господарський двір господарства в цей час було передано фірмі «Галімпекс-склодзеркальний завод», 5 га землі передано фермеру В.Ващуку, 9 га фермеру Ю. Душному та 10 га фермеру М.Ковальському, 50,2 га землі було передано м. Львову під будівництво житлового масиву «Білогорща».
Працював Андрій Михайлович над тим, щоб приміщення інституту рідких добрив, що по вул. Тичини, перетворити на лікарню. Було отримане рішення обласної ради про передачу цього приміщення обласному управлінню охорони здоров’я. Проте, після наступних виборів ця справа не була доведена до кінця. Протягом 1992–1993 років завдяки старанням Андрія Михайловича була виготовлена проектна документація на будівництво каналізації. Проте, наступні керівники села не реалізували цього проекту.
Під час головування п. Шмілика, в 1994 році, від Зимної Води відокремилися як повноцінні адміністративні одиниці села Конопниця та Лапаївка.
Впродовж двох скликань, з 1994 по 2002 рік, сільську громаду очолював Василь Іванович Біда.
Мабуть, найбільш вдячними мешканці села повинні бути Василю Івановичу за те, що з його ініціативи було викуплене сільською радою приміщення колишнього клубу по вул. М.Вовчка і розпочато його реконструкцію під нову поліклініку, ряд сільських доріг підсипано вапняком. За головування Василя Івановича 21 га землі під Білогорщею було виділено мешканцям Зимної Води та Львова під садівниче товариство «Дари природи». Розпочалась активна приватизація присадибних земельних ділянок та ділянок для ведення особистого селянського господарства; 3,6 га землі було виділено по вул. Тичини кооперативу «Сигнал» під житлове будівництво. В цей час також передано у приватну власність та постійне користування ряд ділянок для ведення бізнесу: під будівництво заправки автомобілів товариству «Атмосфера-центр», ПП «Високий замок», ПП З.Світлику, під кафе «Ганна-Марія», магазин «Зелена хата», під автомийку по кільцевій дорозі.
З 2002 по 2006 роки на посаді сільського голови працював Володимир Петрович Возняк. Саме, під час його керівництва селом, розпочався певний рух з соціального розвитку села.
Активно велися роботи з будівництва нової поліклініки, були заасфальтованими вулиці Мазепи та Львівська, ряд вулиць підсипано гравієм, відновлено роботу КНС біля школи № 1, з ініціативи депутата Р.Савки розпочалися роботи з централізованого водопостачання кварталу забудови «Гоголя». За сприянням сільського голови та керівництва ТзОВ «Аркада-Х» було встановлено нову АТС-295 та проведено телефонізацію багатьох будівель житлового та комерційного призначення.
Багато зроблено Володимиром Петровичем для розвитку бізнесу на території села. Зокрема, передано в оренду 4 га землі для будівництва «Епіцентру», 2,7 га для будівництва житлового масиву «Сонячний край», 4,4 га для будівництва комплексу дорожнього сервісу та будинків готельного типу біля «Смолярні», 0,7 га для будівництва ресторану та торгового комплексу в «Хінському» лісі; навпроти ЗОСШ № 1 виділено підприємцям села ділянки для будівництва нотаріальної контори та магазину. За сприяння Володимира Петровича передано РДА ряд ділянок для ведення підприємницької діяльності за кільцевою дорогою.
Для вирішення житлових проблем мешканців села передано у власність 118 ділянок для індивідуального будівництва в кварталі «Південний», понад 2 га землі під житлове будівництво по вул. Городоцькій під Конопницею, біля 1 га під будівництво житла по вул. Тичини.
Великим є внесок Володимира Петровича у будівництво церкви Св. Апостолів Петра і Павла.
