ДОБРОВЕЦЬКИЙ Андрій Ігорович 23/07/1975-19/08/2022
Добровецький Андрій Ігорович
23.07.1975 – 19.08.2022
Андрій народився 23 липня 1975 року у місті Львові. Все своє дитинство і юні роки він прожив на Левандівці, де навчався у школі №67. Після її закінчення у 1990 році вступив до Львівського технікуму радіоелектроніки. У 1994 році отримав диплом техніка-механіка.
Після технікуму Андрія призвали до лав армії, де він відслужив два роки. Під час військової служби він отримав хворобу серця, через яку був комісований. Ця недуга підірвала його здоров’я і нагадувала про себе впродовж усього подальшого життя.
У 2000-х роках Андрій навчався в Українському католицькому університеті на філософсько-богословському факультеті.
У 2012 році він одружився з Оксаною. Працював на ринку «Шувар». У 2015 та 2019 роках у подружжя народилися дві донечки — Домініка та Анна.
Андрій мав природний дар до ремонту техніки: майстерно паяв плати, вправно лагодив різноманітні прилади — уміння, що стали йому у великій пригоді у важкі 90-ті роки. Один із найяскравіших епізодів його молодості пов’язаний зі зустрічами в домі культури «Посвіт» на Левандівці. Там він охоче ділився з молоддю своїм досвідом і думками, наповненими релігійним змістом. Андрій був глибоко духовною людиною — цю якість він перейняв від бабусі, великої патріотки, яка в часи підпілля Української Греко-Католицької Церкви підтримувала священників та громаду.
Коли розпочалася повномасштабна війна, 27 лютого 2022 року Андрій добровільно прийшов до військкомату, щоб стати на захист Батьківщини. Перші два місяці служив на Рівненщині, а з квітня був направлений до Миколаївської області. Він служив у піхоті, у складі 63-ї окремої механізованої бригади.
19 серпня 2022 року у селі Благодатне, внаслідок артилерійського штурму з боку ворога, Андрій загинув. Поховали Героя на місцевому кладовищі села Суховоля.
Життя його рідних та близьких змінилося назавжди. Андрій був доброю, духовною, вихованою людиною, люблячим чоловіком і турботливим батьком. Спогади про нього — це вічний біль.
У Героя залишилися дружина, дві донечки, мама, рідні брат і сестра.
Його фото розміщене поруч з іншими воїнами-героями на Стіні Пам’яті та Пошани у Києві біля Михайлівського собору.
У селі Благодатне Миколаївської області небайдужі люди створили у місцевому музеї Залу Слави та Пам’яті Героїв, які захищали їхній край — серед них і Андрій.
У 2024 році УКУ відкрив у Стрийському парку Пагорб пам’яті на честь загиблих Героїв — своїх випускників, де були висаджені символічні дерева. Це місце молитви та вдячної пам’яті.
Наш святий обов’язок — пам’ятати, шанувати та згадувати його в молитвах.
Світла і вічна пам’ять Герою.
