СТАХ Олег Ігорович 14/10/1983-15/01/2023
СТАХ ОЛЕГ ІГОРОВИЧ
14.10.1983 – 15.01.2023
Стах Олег Ігорович народився 14 жовтня 1983 року у селі Зимна Вода (тодішнє село Водяне).
Навчався у Зимноводівській загальноосвітній школі №1.
Згодом навчався у Дрогобицькому навчальному центрі, де здобув професію електрогазозварника та верстатника широкого профілю.
За спогадами однокласниці Наталії Ілейко, після завершення навчального закладу він телефонував до неї і казав, що навчився робити гарні вироби з металу. Хотів відкрити свій цех та обіцяв зробити їй гарну ковану браму.
Пішов добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення. Навчання проходив на Яворівському полігоні у складі такелажного відділення такелажного взводу військових частин А0396 та А3719. Навчався управляти «Джавелінами», а через два тижні був відправлений на Волинь, де продовжив навчання та прийняв військову присягу.
Через місяць служив у Рівному, потім у Миколаєві (5 місяців), де брав безпосередню участь у бойових діях. У вересні–жовтні переїхав на Харківський напрямок та знову брав участь у бойових операціях.
Через півтора місяця під час виконання бойового завдання отримав осколкове поранення та контузію, але продовжив службу.
Побратими під Бахмутом почали рити окоп. Після обстрілу він отримав осколкове поранення та помер від великої втрати крові. 14 січня після 12 години дня зв’язок з ним пропав.
Його переправили до Донецької області, с. Константинівка (листопад–грудень).
Наприкінці грудня 2022 – на початку січня 2023 року разом із побратимами він був переведений безпосередньо до зони бойових дій у Константинівці.
Останній раз виходив на зв’язок 14 січня 2023 року. Після обіду зв’язку не стало. Він сказав, що йдуть на завдання і може не бути зв’язку, та просив берегти малого. Остання розмова з сином відбулася під час засівання на Новий рік. Після п’ятої години вечора рідні відчули тривогу, а вже 16 січня отримали страшну звістку.
Рідні попрощалися з героєм 20 січня у церкві Петра і Павла. Похований на Зимноводівському цвинтарі.
Його спорядження дружина віддала побратимам.
Брав участь у бойових діях із квітня 2022 року по 12 січня 2023 року (військова частина А-3719), у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Мама: Стах Марія Андріївна народилася у селі Лісновичі Городоцького району 28 серпня 1961 року. Померла у віці 63 років 31 серпня 2024 року.
Тато: Стах Ігор проживає у селі Конопниця.
Брат: Стах Роман Ігорович, народився 26 листопада 1980 року. Навчався в Зимноводівській школі. У 2010 році в Дрогобичі став електрогазозварником. У серпні 2025 року був призваний до ТЦК, проходив навчання у військовій частині в Старичах, с. Вербляни.
Дружина: Міняйло Марія Олександрівна, народилася 05.06.1987 року. Одружилися 22.02.2012 року.
Син: Максим, народився 03.04.2014 року. Ще у 2014 році Олег збирався захищати рідну землю, і лише новонароджений син стримав його.
Сестра: Ірина Карвацька про Олега: «Характер у Олега був дуже добрий, завжди приходив на допомогу, не вмів відмовляти. Дуже любив сина, який був для нього всім. Коли він народився, допомагав у всьому. Коли підріс (5 років), завжди був із батьком. Він розмовляє з ним уві сні».
(Устина Кузяк) PS: Перший раз побачила, як дитина гідно проводила свого тата. Син часто відвідує могилу батька.
За спогадами однокласниці Наталії Ілейко, після завершення навчального закладу він телефонував до неї і казав, що навчився робити гарні вироби з металу. Хотів відкрити свій цех і обіцяв зробити їй гарну ковану браму.
Коновал Андрій: «Знав Стаха Олега все своє свідоме життя, хоч він був молодший за мене. Разом ходили до однієї школи. В школі він навчався посередньо, але змалку намагався працювати і допомагати старшим. Коли ми стали повнолітніми, разом працювали. Олег знав практично все, що стосувалося будівництва та ремонту будинків.
Олег вмів усе: електромонтажні роботи, монтаж дверей і вікон, монтаж гіпсокартону, шпаклівку та фарбування стін і стель, укладання плитки. Не було такої роботи, яку б ми не змогли разом виконати.
А ще працювали з металом, виготовляли ковані вироби. Маючи освіту зварювальника, він був справжнім майстром своєї справи.
Знаю Олега тільки з доброї сторони – як співчутливого, щирого, доброго і безвідмовного друга.
PS: З початком повномасштабної війни він одним із перших пішов захищати нашу рідну землю».
Наш святий обов’язок - пам’ятати, шанувати та згадувати його в молитвах.
Світла і вічна пам’ять Герою.
