РИГЕЛЬ Ігор Богданович 14/12/1985-07/04/2023
РИГЕЛЬ ІГОР БОГДАНОВИЧ
14.12.1985 р. – 07.04.2023
Ігор народився 14 грудня 1985 р. в селі Холодновідка Пустомитівського району.
У 7 років пішов у перший клас Холодновідківської початкової школи (до четвертого класу), далі продовжив навчання у Зимноводівській школі. Дуже любив малювати, відвідував гурток малювання при школі, зайняв перше місце у районі — малюнок-графіка, був нагороджений грамотою. Дуже хотів опанувати професію художника, тому вступив до художнього училища ім. Труша (Львівський державний коледж декоративного та прикладного мистецтва ім. Труша), який успішно закінчив за спеціальністю «Декоративне мистецтво». Але на цьому не зупинився — продовжив навчання у Львівській національній академії мистецтв на факультеті образотворчого мистецтва та розпису і живопису, а потім продовжив навчання на факультеті художнього металу. У 2010 р. завершив навчання зі спеціальністю бакалавра.
Після закінчення Академії отримав запрошення на роботу від майстрів із розпису церков — погодився, йому це було надзвичайно цікаво. Для того щоб фахово виконувати цю роботу (розписи ликів Святих, церков), читав дуже багато історичної, релігійної та мистецької літератури, використовував інтернет-довідники, починаючи від язичництва. Багато спілкувався з істориками. Але через сильну алергію на фарби, які використовувалися під час роботи, Ігор був змушений завершити працю у цьому напрямі. Тому надалі його робоча діяльність була присвячена художньому металу — це було його хобі, захоплення, яке перетворилося на дохідну працю. Робота Ігоря в кузні — це його життя; кував не побутові речі, а історичні обладунки, які відтворювали історію в лицарських турнірах (кольчуги, сокири, мечі, шоломи, ножі та багато іншого). Його замовниками були не лише українці, а й люди з таких країн, як Польща, Литва, Чехія, Німеччина, Ізраїль, Америка та інші. Ігор був почесним професіоналом у цій справі, люди очікували в черзі на замовлення по декілька місяців. Багато хлопців хотіли навчитися кувати обладунки так, як він, тому він інколи проводив дружні майстер-класи у своїй кузні. Мав дуже багато друзів з різних куточків світу — велику частину з них вважав вірними друзями.
У виставковому залі Збаразького замку в експозиції «Корони світу» є його робота — копія шолома Олександра Македонського. Його роботи можна побачити у фільмах «Захар Беркут», «Сторожова застава», «Козаки», «Брехлива історія», «Король Данило» та ін. Був учасником організацій: «Відірвана рука», «Галицький лев», «Леберг», «Баннерет», співзасновник громадського об’єднання «Орден Паладинів», військово-історичної дружини «Чорна Галич», клубу історичної реконструкції «Лодь», міжнародної асоціації «Ротсі», другом і побратимом об’єднання «Айнаберра», колективу заповідника «Тустань».
Риси характеру: мужність, доброта, щедрість, чесність, відповідальність, щирість, надзвичайна скромність при всіх його знаннях та участі в об’єднаннях… відмінне почуття гумору. Ігор був майстер-реконструктор, історик, коваль, художник, митець, воїн… людина світла, віри, вогню і металу…
З початку повномасштабної війни, за покликом серця та свідомим рішенням, він пішов на навчання — вишкіл від Правого сектору у Львові. 27 квітня 2022 р. продовжив навчання під Києвом, з червня вже брав участь у бойових діях.
Службу проходив на Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках (у складі воїнів Сил спеціальних операцій). Із січня 2023 р. їх приєднали до 67-ї бригади частини А4123 ЗСУ, і в цій бригаді він був призначений командиром групи на Бахмутському напрямку. Брав участь в операції з визволення Херсона. Останній бій був під Бахмутом — його хлопці були на віддалених позиціях і вже мали отримати підміну, але ворог наступав із новою силою; їм передали по рації відступити… Ніхто не хотів іти туди на підмогу… але Ігор пішов до своїх хлопців, передав по рації: «Хто, як не я». Стріляв з гранатомета до останнього, упритул до ворога… сам отримавши поранення (напевно, розуміючи, що вже смертельне), впав, та піднявся знову і продовжував скільки міг стріляти у ворога. У його хлопців, які були з ним і загинули в тому бою, від курка автомата були стерті пальці аж до кісток, що свідчило про те, що всі боролися до останнього… Далі до них застосували артилерію… Своїми життями вони тоді втримали позицію… (дані зі слів побратимів, які були свідками цього з дронів та інших позицій).
Отримав нагороду «За мужність» III ступеня.
13.03.2023 р. у с. Невельське Донецької області під час виконання бойового завдання отримав складне черепно-мозкове поранення, 26 днів перебував у комі в Київському госпіталі, і 07.04.2023 р. серце зупинилося…
Похований у рідному селі Холодновідка Львівської області.
Спогади:
Одногрупниця Юлія Приставська:
…(виправлено правопис та пунктуацію, зміст збережено)
Сьогодні відійшов у кращий світ одногрупник із Трушняка, гарний митець, жартівник, який умів підбадьорити, сміливець, що пішов захищати Україну від ворога — Ігор Ригель.
Пам’ятатиму, як ти розповідав про реконструкцію, як тільки почав нею цікавитися, як допомагав мені рюкзак вибирати-купувати, як ми виявили запліснявілий бутерброд у твоїй торбі на полиці шафи на нашому розписі, як ти казав оптимістично «та все буде добре» і співав «Васильки у полі» (по-моєму, це був ти :).
Тепер — на щиті…Нехай твоїй душі буде легко! Героям слава!
Подруга по фільмах Олеся Галканова-Лань:
Смуток… Війна забирає сміливців і творців… Цей день сумний для мене… Ігор Ригель… От як так?
…А що писати… Пригадуються лише веселі й такі надихаючі миті… Бо ти був ідейною та світлою людиною.
Твої руки із заліза робили невагомі містичні творіння або ж глиби «Ескалібуру».
Ти повірив у нашу шалену ідею «Короля Данила»… Ти став частиною нашої королівської родини…
Сьогодні ти побачиш короля… Слава новому лицарю неба…Герої не вмирають! Герої живуть у серцях!
Друг Юрій Шапітовський:
Сьогодні помер від поранень мій давній друг Ігор Ригель, Рос…
З Ігорем ми разом дружили, працювали, творили і витворяли. Це частина душі — ми могли годинами теревенити, вигадувати різні хохми, а наші «діалоги» добре пам’ятають наші друзі. «А пам’ятаєш, друже, як ти вчворив…» Буду пам’ятати вічно!
Честь та слава тобі, друже! Пам’ятаєм, помстимося!
Друг Василь Вишневський:
Тримаймося, цей день був для нас важким: загинув брат Ігор Ригель, друг, знайомий (називайте як хочете).
Для мене це найкраща людина, яку я бачив, з якою я дружив, мав купу різних справ, скільки ми випили пива, скількох ми москаликів били, а як ми сварилися…
Дякую, що ти був зі мною, спочивай з миром!
А ми будемо старатися зробити молодше покоління кращим! Як ти нас вчив…
Бережи нас, Ігоре, а ми будемо робити те, чого ти нас вчив, чого ти казав притримуватися, чогось казав цуратися. Ти був як батько, брат і друг…
Спочивай з миром, зустрінемося за одним столом, мій брате!
Друг Андрій Дембровський:
…(правопис виправлено, зміст збережено)…
Є люди, зустрівши яких, ти ніби зустрічаєш частину себе, стаєш світлішим, справжнішим, кращим. І втрачаючи таких людей, втрачаєш частинку себе…
Ігор Ригель… Коваль, художник, реконструктор, митець, король доріг — можна писати багато… Друг. Такий, якого зустрічаєш лише раз у житті. Людина зі світла, віри, вогню і металу. Вчитель, порадник, який завжди міг підказати, направити, наставити, який навчив мене вірити у себе більше, ніж я вірив доти…
…(текст виправлено повністю, збережено зміст)…
Багато інших друзів та знайомих з усіх куточків світу писали гарні слова на його сторінку у фейсбуці.
У Героя залишилися мама, тато, сестра.
З дитинства виховувався в патріотичному дусі, часто слухав розповіді бабусь та дідусів про участь в УПА, переселення українців, про випадки надзвичайного патріотизму в нашій родині. Через своє зацікавлення історією міг годинами аналізувати та розповідати про певні дії влади різних часів, історичні моменти… Тому громадянська позиція була, напевно, однією з найбільш патріотичних у нашій родині.
Сім’я Ігоря завжди вдячна за пам’ять про нашого Героя (кожного разу радо відкликаємося на запрошення на різні заходи та служіння в церкві, присвячені всім нашим загиблим воїнам). Для нас була б велика честь і подяка, якби на честь Ігоря назвали вулицю чи створили меморіальну дошку.
Наш святий обов’язок — пам’ятати, шанувати та згадувати його в молитвах.
🕯 Світла і вічна пам’ять Герою.
