Не згасне пам’ять про ГЕРОЯ!
Сьогодні минає рік, відколи на війні загинув Степан Білий – мужній Захисник, щира людина й справжній син України.
Степан народився 9 січня 1998 року в Суховолі. Здобув фах автомеханіка в Автомобільно-дорожньому коледжі «Львівської політехніки» й працював за спеціальністю. Любив риболовлю, спорт, машини, історичну літературу, подорожі до музеїв та театрів. Завжди обирав активний відпочинок, збирав друзів на настільні ігри. Був відкритим, добрим, щирим 
.
Степан з 2016 року був учасником АТО у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Після завершення контракту повернувся до мирного життя, та доля країни ніколи не була для нього байдужою .
У перші ж дні повномасштабного вторгнення він добровільно повернувся в стрій - бо не міг стояти осторонь. Бився на Миколаївському, Харківському та Донецькому напрямках. Степан завжди був там, де найважче, де потрібна рішучість і сила духу 
.
1 квітня 2023 року на Бахмутському напрямку він отримав важке поранення та переніс дві операції. Попри тривалу реабілітацію — знову повернувся до побратимів. У серпні 2023 року продовжив службу в 12-й бригаді спецпризначення «Азов» НГУ, де брав участь у боях у Серебрянському лісі та на Торецькому напрямку.
Степан був воїном, який ніколи не відмовлявся від завдання, завжди прикривав побратимів і робив більше, ніж від нього вимагали. Скромний, рішучий, відданий — він не любив говорити про свої подвиги, але саме такими вчинками твориться історія .
17 листопада 2024 року Степан загинув на Донеччині, виконуючи бойове завдання. Йому було лише 26… Майже шість років свого життя він провів у боях за Україну. Його поховали в рідній Суховолі.
У Степана залишилися мати, батько, брат і наречена.
Низький уклін Степану Білому. Ми у вічному боргу перед ним.
Слава Герою!
Наш святий обов’язок - пам’ятати, шанувати та згадувати його в молитвах.
Світла і вічна пам’ять Герою.
