ПЕТРОВІНА АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
(07.12.1968 – 15.11.2024)
Петровіна Андрій Михайлович народився 7 грудня 1968 року у с. Суховоля.
Навчався у Суховільській школі, закінчив 10 класів. Вчився Андрій непогано, переважали оцінки «4», були «3». Особливих захоплень не було, допомагав батькам по господарству.
Коли Андрію виповнилось 18 років, пішов на службу до армії у морські війська. Був моряком 3 роки. Трапилось так, що корабель «Кіров» тонув, і внаслідок перенесеної пригоди хлопець став заїкою.
Після служби поступив у ПТУ. Влаштувався за порадою своєї сестри на завод «Електрон», де займався збором телевізорів. Андрію дуже подобалась робота, захоплювався ремонтом техніки, із задоволенням ремонтував телевізори своїм сусідам та односельчанам. Риси характеру: спокійний та врівноважений, веселий та жартівливий, привітний до людей, уважний до кожного, з ким спілкувався, балакучий.
Отримав повістку у перші дні війни, і зразу ж його відправлено до пункту збору у Зимній Воді. За кілька днів був у м. Рівне, знову за кілька днів вже був у Покровському районі (м. Мирне), а ще за чотири дні його відправлено на Петрівку. Так Андрій до листопада 24 року їздив туди-сюди на недовгий час. Врешті на початку листопада його відправляють на Петрівку, де два дні наші захисники стримували наступ росіян, і 13–14 листопада рідні втрачають з ним зв’язок. Родичі були повідомлені, що всі захисники в цьому бою загинули. Проте 22–23 листопада родина отримала сповіщення, що Андрій вважається зниклим безвісти. Родичі вірили цій інформації 8 місяців, а тоді лише дізнались, що Андрія нема серед живих і потрібно їхати на впізнання тіла. Його впізнали по родимці на тілі, за двома вервичками на шиї і шевроном з іменем Андрія.
Служив в 117 окремій механізованій бригаді.
Поховання відбулось 23 липня 2025 року на кладовищі с. Суховоля.
Додатково: батько Андрія помер через кілька днів після того, як син пішов на фронт (тато дуже переживав за сина); мамі в даний час 85 років, вона трималась весь цей час, робила всю роботу по господарству, але смерть сина зламала її – вона злягла (прихворіла). Андрій був одружений, має одного сина Назара (сім’я проживала у Львові). Сусіди з любов’ю згадують Андрія, кажуть, що він не проходив повз людей, щоб не запитати щось. Люди кажуть, що це була дуже добра та привітна людина.
Інформацію зібрали учні 8-Б класу зі своїм класним керівником. Цими спогадами з нами поділились молодша сестра Героя Андрія (Дарія) та племінниця Христина.
🇺🇦 Наш святий обов’язок – пам’ятати нашого воїна та згадувати його в молитві.
Вічна слава Герою України! 🇺🇦
