ЛИСЕЦЬКИЙ Андрій Любомирович 23/04/1970-07/03/2022
Лисецький Андрій Любомирович
23.04.1970 - 07.03.2022
Андрій народився 23 квітня 1970 року. Навчався у середній загальноосвітній школі №62 міста Львова. Згодом вступив до Воронезького вищого військового авіаційного інженерного училища, яке успішно закінчив, отримавши офіцерське звання. Повернувшись додому в Україну, одружився, і в сім’ї народилися дві доньки.
У 2013 році взяв активну участь у Революції Гідності. З 2014 по 2019 рік служив у зоні АТО та ООС у складі 3-го окремого мотопіхотного батальйону «Воля» 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила, а також у лінійному мотопіхотному батальйоні цієї ж бригади. Перебуваючи у званні капітана та виконуючи обов’язки командира роти, захищав Маріуполь, Південне, Мар’їнку, Майорськ, Золоте-4, Новоселівку-2, Краматорськ, Попасну та інші населені пункти.
Він дивився в очі смерті, втрачав побратимів і друзів, рятував поранених, підтримував мирних жителів, організовував для дітей концерти, допомагав евакуювати цивільних і військових, аби зберегти кожне життя. Двічі відмовлявся від присвоєння звання майора.
У 2019 році вийшов на пенсію. Однак посттравматичний стресовий розлад не залишав його: флешбеки, нав’язливі спогади, нічні жахіття, самозвинувачення та тривожність ставали постійними супутниками. Сім’я відчувала на собі наслідки війни, які переслідували його у снах і думках.
Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року капітан Андрій Лисецький, військовий пенсіонер, добровільно повернувся з резерву до 24-ї ОМБр ім. Короля Данила. Він негайно вирушив на Луганщину, до міста Попасна, де прибув на позиції як командир гранатометного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону.
Разом із побратимами він стримував наступ противника, який мав значну перевагу у техніці та живій силі, а також залучав підрозділи спецпризначення рф. Андрій ефективно керував підрозділом, вирівнював лінію фронту та особисто брав участь у бойових зіткненнях.
06 березня 2022 року його перевели з ВОП «БРАВО» на ВОП «Сенатор» для підняття бойового духу особового складу.
Того ж дня він отримав тяжку контузію та поранення руки, що вимагали негайної евакуації. Однак Андрій відмовився залишити позицію, промовивши: «Хто тут буде замість мене?» За словами побратимів, його стан був украй важким.
07 березня 2022 року відбулася остання телефонна розмова з дружиною. Зв’язок раптово обірвався. Після цього Андрій Лисецький був оголошений безвісти зниклим — на довгі два з половиною роки.
Загинув він 07 березня 2022 року від осколкових поранень.
Рідні переконані: це був свідомий вибір батька, чоловіка й сина — загинути як Герой за свою країну, її свободу та незалежність, за свій народ, сім’ю та близьких, за моральні принципи та цінності. Він до кінця дбав про кожну людину, за яку ніс відповідальність.
Андрій Лисецький нагороджений:
— нагрудним знаком «Учасник АТО»;
— відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
— відзнакою «З честю за волю» 3 ОМПБ;
— нагрудним знаком «Ветеран війни»;
— нагрудним хрестом «Воля» 3 ОМПБ 24 ОМБр ім. Короля Данила.
Похований Андрій Лисецький на Зимноводівському кладовищі Зимноводівської
ОТГ.
Наш святий обов’язок - пам’ятати, шанувати й згадувати його в молитвах.
🕯 Світла і вічна пам’ять Герою.
