Хай палають свічки пам'яті про загиблих Героїв Небесної Сотні у наших серцях!..
20 лютого 2014 року стало трагічним днем, який навічно закарбувався в історії України як символ жертовності, боротьби та незламності духу.
Уже дванадцятий рік ми схиляємо голови на знак пам’яті про Героїв Небесної Сотні, які взимку 2013 – 2014 років своєю боротьбою змінили перебіг сучасної історії України, віддавши життя за ідеали демократії та за наш європейський вибір.
Саме цього дня дванадцять років тому в центрі столиці, на Майдані Незалежності, загинуло найбільше активістів Революції Гідності. Серед них і житель нашої громади Микола Паньків.
Микола-Олег Паньків народився 6 лютого 1975 в селі Липники. Мешкав у селі Холодновідка. Був хорошим сином, батьком, чоловіком, братом. Завжди йшов напролом. Брав близько до серця суспільні негаразди і не мовчав, а діяв. Був активним учасником Революції Гідності. Він хотів змінити країну... Востаннє поїхав до Києва 18 лютого 2014 р., коли почалися запеклі протистояння та перші вбивства Героїв Майдану. 20 лютого 2014 р. його вбила снайперська куля на вулиці Інститутській.
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Миколі Паньківу було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
19 лютого 2025 р. Миколу Паньківа відзначено «Почесним знаком Святого Юрія».
Наш святий обов’язок – пам’ятати своїх Героїв, цінувати їхній подвиг, згадувати їх у молитвах.
Слава мужнім воїнам України!
