Не згасне пам’ять про Героя...
Два роки минуло відтоді, як у бою за нашу державу загинув Андрій Аржаник - мужній воїн, люблячий сім’янин, людина честі й великого серця.
Андрій народився 12 вересня 1983 року в селі Дмитрівка на Харківщині. Змалку працьовитий та відповідальний, він любив техніку й мріяв про дороги. Після школи працював на Закарпатті, а згодом - водієм-далекобійником. У 2014 році одружився з Христиною мешканкою с.Зимна Вода, разом виховували двох дітей - Мар’яну та Олександра, мав старшу доньку Ольгу від першого шлюбу. Родина була його найбільшою цінністю: подорожі, гори, риболовля з сином, плани про дім і майбутнє… Мрії, які війна обірвала.
У 2023 році Андрія призвали до лав Збройних Сил України. Він проходив навчання у Великій Британії та Польщі, служив у 78-й окремій десантно-штурмовій бригаді як інженер-сапер. З квітня 2024 року виконував бойові завдання на Донеччині. 13 травня 2024 року під час руху на позиції група саперів потрапила в засідку ворога. Воїнів тривалий час вважали зниклими безвісти, і лише за результатами ДНК-експертизи стало відомо, що Андрій загинув у той трагічний день, захищаючи Батьківщину.
Побратими згадують його як сміливого, доброго та надзвичайно професійного сапера, який завжди йшов першим і ніколи не залишав інших у біді. Командування подало його до нагородження орденом «За мужність».
27 листопада 2025 року в селі Зимна Вода Андрія зустрічали на колінах живим коридором слави. Він спочиває на місцевому кладовищі поруч з іншими українськими воїнами.
У Героя залишилися дружина, троє дітей та дві онучки. Їхні серця, як і серця всіх українців, зберігатимуть світлу пам’ять про Андрія Аржаника - людину, яка віддала найдорожче за нашу свободу.
Ми схиляємо голову перед його подвигом і непохитною мужністю.
Наш святий обов’язок - пам’ятати, шанувати та згадувати його в молитві.
Вічна слава Герою України! 
Детальніше зі спогадами про Героя та світлинами з його життя можна ознайомитися за посиланням: https://gromada.org.ua/.../zymnovodnivska/news/1773062598/
